PT
Kyiv
Kalynovska Eugeniya, Kalynovsky Nazar, Kalynovsky Hordii, Kalynovsky Darii
2022/04
Sou Kalynovska Eugenia, formada na Faculdade de História, trabalhei na escola como professora. Sou casada e tenho 3 filhos maravilhosos. Nazar, Hordii, Darii. Tivémos os nossos sonhos sobre o futuro próximo, com alegria observámos o crescimento dos nossos filhos maravilhosos. E de repente começou a guerra, o medo, e uma sensação de perigo.
24 de fevereiro, de manhã, guerra.
De 24 de fevereiro a 3 de março, nós partimos de Kyiv, pensando que estávamos mais seguros fora de capital. Mas não, no sítio onde ficámos, não muito longe de onde nos abrigávamos, foram localizados o Gostomel, Irpin, Bucha e autoestrada Zhytomyr até 1km. Quatro famílias estavam sentadas numa pequena adega, seis crianças ficaram aterrorizadas e a chorar.
Tudo foi ouvido, explosões, sirenes e medo não por si mesmos, mas por crianças.
Os meus pais em Portugal enlouqueceram ao saberem como me tirar da Ucrânia, que foi bombardeada pela amaldiçoada moksha.
Mas há Deus no mundo, ele enviou-nos a Sra. Olexandra, que foi o meu apoio e ajudou a organizar o autocarro de evacuação. Motoristas voluntários de Portugal, Médica Diana de Faro, Sr. Mykola Ucraniano. Os meus sinceros agradecimentos a estas pessoas que se ofereceram para ajudar.
No dia 3 de março, de manhã, o meu marido foi autorizado a levar-me e aos meus filhos para a fronteira com a Polónia.
Dois dias e meio em Przemyśl, em cidade Polaca, passamos noitadas no ginásio da escola.
Domingo, 6 de março, de manhã deixamos a Polónia. A estrada foi fácil e agradável, pessoas bondosas tomaram conta de nós...
Na terça-feira, 8 de março, ao almoço chegamos ao Olhão. Fomos muito bem recebidos.
OBRIGADO A ESTA TERRA ABENÇOADA. REZO A VITÓRIA À NOSSA UCRÂNIA. GLÓRIA À UCRÂNIA E AOS SEUS HERÓIS.
Atualizado 2022/08
Hoje, moro com meus filhos em Olhão. Eu realmente quero ir para a Ucrânia, mas eu entendo - que ainda no chegou o momento. Não sei quanto tempo levará para expulsar os Orcs de Moscovo da nossa terra. Quero acreditar que as autoridades e as nossas corajosas Forças Armadas farão todo o possível para devolver os ucranianos às suas vidas habituais. Com dor e medo, recordo os momentos da minha estadia em Kiev, e só me vêm à cabeça pensamentos negativos. Graças a Deus que tudo deu certo e que não houve grupos de sabotagem na nossa área que mataram, violentaram, torturaram, jogaram pessoas em um poço e queimaram pessoas vivas sem motivo. O HORROR, O GRITO DA ALMA, QUE OS INOCENTES SOFRERAM. Estou cheio de ódio ao inimigo e a pergunta: por que, no século 21, no meio da Europa, estão ocorrendo assassinatos em massa e genocídio de ucranianos. Salvei meus filhos e, como o destino quis, acabei em um país lindo e ensolarado, Portugal. Agradeço a este país por tudo. Mas eu realmente quero ir para casa na Ucrânia!
Um agradecimento para todos que se juntam e ajudam os refugiados. Eu sei que muitas pessoas passam seu tempo fazendo voluntariado e ajudando, mas os ucranianos têm o mesmo problema. A terrível e agressiva Moscóvia está atacando o mundo...
O filho mais velho, Nazar, completou com sucesso o 11º ano e foi transferido para o 12º ano. Participou no programa Erasmus+ e tem certificado. Filho do meio, Hordii, formou-se remotamente na escola na Ucrânia. Premiado com um diploma por suas realizações, ele frequentou simultaneamente uma escola em Olhão. Ele também se formou com notas altas. O menor, Darii, ainda é muito pequeno. Eu cuido dos meus filhos como os tesouros.
Marido, na Ucrânia, serve na polícia nacional, tem prémios estaduais. Bohdan Kalynovsky, Doutor em Direito, trabalha na Academia Nacional de Assuntos Internos como chefe do Departamento de Direito Constitucional e Internacional.
Vivo em Portugal com os meus pais. Eles trabalham neste país há 20 anos. Se não fosse pelos meus pais, eu não teria ido tão longe.
Obrigado à Sra. Oleksandra, ao Sr. Mykola, à Diana, aos motoristas portugueses que levaram refugiados da Polónia para Portugal, ao Sr. António, ao Sr. Serhiy o fotógrafo, aos organizadores do projecto. OBRIGADA
Fonte, autor de foto de cidade: Olexandr Medvedev / www.nv.ua
ING
Kyiv
Kalynovska Eugeniya, Kalynovsky Nazar, Kalynovsky Hordii, Kalynovsky Darii
2022/04
I'm Kalynovska Eugenia, graduated from the Faculty of History, I worked at the school as a teacher. I am married and have 3 wonderful children. Nazar, Hordii, Darii. We had our dreams about the near future, with joy we watched the growth of our wonderful children. And suddenly war began, fear, and a sense of danger.
February 24, morning, war.
From February 24th to March 3rd, we left Kyiv, thinking we were safer outside the capital. But no, in the place where we stayed, not far from where we took shelter, Gostomel, Irpin, Bucha and the Zhytomyr highway were located up to 1km. Four families were sitting in a small cellar, six children were terrified and crying.
Everything was heard, explosions, sirens and fear not by themselves but by children.
My parents in Portugal went crazy knowing how to get me out of Ukraine, which was bombed by the cursed moksha.
But there is God in the world, he sent us Mrs. Olexandra, who was my support and helped to organize the evacuation bus. Volunteer drivers from Portugal, Doctor Diana de Faro, Mr. Ukrainian Mykola. My sincere thanks to these people who offered to help.
On March 3, in the morning, my husband was allowed to take me and my children to the Polish border.
Two and a half days in Przemyśl, in a Polish city, we spent nights in the school gym.
Sunday, March 6, in the morning we left Poland. The road was easy and pleasant, kind people took care of us...
On Tuesday, March 8, at lunch we arrived at Olhão. We were very well received.
THANK YOU TO THIS BLESSED EARTH. I PRAY VICTORY TO OUR UKRAINE. GLORY TO UKRAINE AND ITS HEROES.
Updated 2022/08
Today, I live with my children in Olhão. I really want to go to Ukraine, but I understand - that the time has not yet come. I don't know how long it will take to drive the Moscow Orcs from our land. I want to believe that the authorities and our courageous Armed Forces will do everything possible to return Ukrainians to their usual lives. With pain and fear, I remember the moments of my stay in Kiev, and only negative thoughts come to my mind. Thank God that everything worked out and that there were no sabotage groups in our area that killed, raped, tortured, threw people down a well and burned people alive for no reason. THE HORROR, THE CRY OF THE SOUL, WHICH THE INNOCENTS SUFFERED. I am filled with hatred for the enemy and the question: why, in the 21st century, in the middle of Europe, mass murders and genocide of Ukrainians are taking place. I saved my children and, as fate would have it, I ended up in a beautiful and sunny country, Portugal. I thank this country for everything. But I really want to go home to Ukraine!
A thank you to everyone who comes together and helps refugees. I know many people spend their time volunteering and helping, but Ukrainians have the same problem. The terrible and aggressive Muscovy is attacking the world...
The eldest son, Nazar, successfully completed 11th grade and transferred to 12th grade. He participated in the Erasmus+ program and has a certificate. Middle child Hordii graduated remotely from school in Ukraine. Awarded a diploma for his achievements, he simultaneously attended a school in Olhão. He also graduated with high grades. The smallest, Darii, is still very small. I take care of my children like treasures.
Husband in Ukraine, serves in the national police, has state awards. Bohdan Kalynovsky, Doctor of Laws, works at the National Academy of Home Affairs as head of the Department of Constitutional and International Law.
I live in Portugal with my parents. They have been working in this country for 20 years. If it weren't for my parents, I wouldn't have made it this far.
Thank you to Ms. Oleksandra, to Mr. Mykola, Diana, the Portuguese drivers who took refugees from Poland to Portugal, Mr. Antonio, to Mr. Serhiy the photographer, to the project organizers. THANKS
Source, city photo author: Olexandr Medvedev / www.nv.ua
UKR
КИЇВ
Калиновська Євгенія, Калиновський Назар, Калиновський Гордій, Калиновський Дарій
2022/04
Я Калиновська Євгенія, закінчила історичний факультет, працювала в школі. Одружена, маю 3 чудових синочків. Ми мріяли, раділи, тішились своїми дітками. А ж раптом війна, страх, відчуття небезпеки.
24 лютого, ранок, війна.
З 24 лютого по 3 березня виїхали за Київ, бумали буде безпечніше, але ні, недалеко від нас Гостомель, Ірпінь, Буча та ще за 1км Житомирська траса. 4 сім'ї сиділо в маленькому погребі, 6 дітей були налякані і плакали.
Було чути все, вибухи, сирени і страх не за себе, а за дітей.
Мої батьки в Португалії сходили з розуму не знали, як мене вивезти з України яку бомблять прокляті мокші.
Але є Бог на світі, він послав нам пані Олександру, яка була мені підтримкою і допомогла організувати евакуаційний автобус. Волонтери водії з Португалії, Діана медик з Фару, пан Микола українець. Низький уклін цим людям які зголосилися допомогти.
3 березня зранку, чоловікові дозволили вивезти мене з дітьми до кордону з Польщею.
2,5 суток в Перемишлі ночували в шкільному спортивному залі.
Неділя 6 березня, ранок виїхали з Польщі. Дорога була легкою, нас везли хороші люди.
Вівторок 8 березня, обід ми прибули в Оляо. Нас зустріли дуже добре. ДЯКУЮ ЦІЙ БЛАГОДАТНІЙ ЗЕМЛІ. МОЛЮ ПЕРЕМОГИ НАШІЙ УКРАЇНІ. СЛАВА УКРАЇНІ ТА ЇЇ ГЕРОЯМ.
Обновлено 2022/08
На сьогодні проживаю з дітьми в Оляо. Дуже хочеться в Україну, але розумію - не наразі. Скільки ще часу потрібно щоб вигнати московських-орків з нашої землі, не знаю. Хочу вірити, що влада і наше відважне ЗСУ зроблять все можливе, щоб українці повернулись до звичного життя. З болем і острахом згадую моменти перебування в Києві, а думки в голову лізуть лише негативні. Хвала Господу, що все обійшлось і в нашій місцевості не було диверсійних груп які без причини вбивали, гвалтували, катували, кидали в колодязі, палили людей живцем. ЖАХ, КРИК ДУШІ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ НЕВИННІ НІ В ЧОМУ ЛЮДИ Сповнена ненавистю до ворога і запитанням: за що, в 21столітті, серед Європи, відбуваються масові вбивства та геноцид українців. Я спасала своїх синів і за волею долі потрапила в сонячну прекрасну країну, Португалію. Я дякую цій країні за все. Але дуже хочу додому в Україну!
Низький уклін всім хто долучається і допомагає біженцям. Знаю, що багато людей витрачають свій час на волонтерство, допомогу, але в українців біда одна на всіх. Страшна, агресивна московія колотить світом...
Старший син, Назар, закінчив успішно 11 клас і переведений в 12 . Брав участь у програмі Erasmus+ має сертифікат. Середній, Гордій, дистанційно закінчив школу в Україні. Нагороджений грамотою за успішнісь, паралельно відвідував школу в Оляо. Теж закінчив навчання з високими балами. Найменший, Дарій, ще зовсім маленький. Бережу своїх дітей, як зіницю ока.
Чоловік, в Україні, служить в національній поліції, має державні нагороди. Працює в національній академії внутрішніх справ на посаді начальник кафедри конституційного та міжнародного права, доктор юридичних наук, Калиновський Богдан.
В Португадії я живу з батьками. Вони вже 20 років працюють в цій країні. Якби не мої батьки так далеко я б не їхала.
Дякую пані Олександрі, пану Миколі, Діані, погтугальським водіям, які везли біженців з Польщі до Португалії, сенйору Антоніо, пану Сергію фотографу, організаторам проєкту. ДЯКУЮ
Автор світлини міста : Олександр Медведєв / www.nv.ua